Все . так більше не можу! Сьогодні вже більше, ніж офіційний день здачі теми, а у документах, які були створені нещодавно стоїть останнє число минулого місяця. Можливо, я даремно вибрала тему гравітації, коли точно відомі речі, на які не діють жодні закони фізики та інших наук, в яких мають розбиратись страшенно розумні чоловікі у товстих окулярах. Ги.( Це явно не мій портрет).втім жодної дискримінації. Так от , над моїми думками не має сили жодна сила тяжіння, практично ніщо не здатне втримати їх у моїй голові довше 4 секунд. Тож , друкуючи перед очами теж не втримуються картинки. Різних людей, які чимось можуть утримувати інших коло себе. Люди-феєрверки, репутаційні особи, навколо яких точиться шум і як правило все це з нічого, або милі дебіли хорошого сенсу, які і самі не розуміють, чого це інші до них схильні, чи загадкові персони з милим шармом, перед яким не можеш втриматись, який не можеш скопіювати. Незаконна крадіжка не вдастся. Або цілком негативні люди, перед притяжінням яких пручаєшся. Яке калічить . то чому ж ? чому ми не можемо встояти.і чому нерідко ставимо свій вибір не на користь людей-пазлів, які тобі ідеально підходять, які не скривдять. Що коротить у наших головах дроти. Чи тільки у головах деяких.  Так, давайте покопирсаємось у дивних питаннях, на які ніхто все одно не знає відповіді. Яка  сила змушує обертатись тіла на наших орбітах. Чи справа лише у тяжінні, природи якого  теж не розумію. Я дуже  далека від точних наук, що з мене взяти:) як втім не розумію і людських стосунків, людей і їх довбаного набору дивностей. У голові порожньо. І це правда.як і те, що часом щось змушує протилежності притягатись.і тоді відчуваєш трохи несправедливості. Або самовпевненої радості від того, що саме ти є протилежністю, з якою б не варто було зв»язуватись.однак не слід цього відчувати.не слід. Це автоматично означає,  що свідомо бажаєш іншому відчувати біль. Однак я ж чесно попереджала. Ай-ай-ай. То що ж. І чому таке егоїстичне прагнення знати кількість своїх супутників перетворює  людей у цифри в наших реєстрах?  Ще одна дивність полягає в тому, що для когось ти планета, а комусь лише ще один супутник, без якого, в принципі, життя не стане гірше. І поки одна людина відчайдушно прагне тебе у своєму житті, інша з таким же завзяттям не бажає тебе впускати. Жодна частина не прососчиться, не отруїть звичності. А між тим умови задачі ніхто не змінював. То чи ми не дивні? Може просто варто прийняти факт, що ми стали набагато складнішими навіть від природи, осягнути яку повністю нам досі не вдалось. Тож тут не діють закони, які вже досліджено. І універсальних правил не може  існувати.а що ж нам робити, поки хтось страшенно розумний не віднайшов невистачаючого інгрідієнту для формули-панацеї? Правда ж ви не чекаєте відповіді від МЕНЕ?