Ще не вмерла України і слава, і воля…Що значать ці слова для нас, українців?? Багато хто вважає їх надто песимістичними, мовляв: «Україна начебто помирає чи що???». Найцікавішим є те, що говорять ті слова ніхто інший, як сучасна молодь. Хочу звернути вашу увагу, що є і інша версія щодо розуміння даних слів.
Давайте згадаємо історію…
Протягом всього свого існування український народ боровся за власне  виживання. Як відомо, розпад Київської Русі став передумовою для формування українства. Тривалий час ми перебували під владою Російської і Австрійської імперій, Литви, Польщі, Румунії, Угорщини. Ми належали будь-кому, та не нам самим! Звичайно були моменти, коли ми начебто вже здобули ту саму незалежність, відчули подих свободи, але порівняно з неволею – то крапля в морі… Ці нетривалі періоди, тим не менше, багато про що свідчать, зокрема про боротьбу за нашу свободу і про волю до перемоги, волю до незалежності… Ось вам і слова: «Ще не вмерла України і слава, і воля». А потім ніщо інше, як надія на краще: «Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля…» Чи не є це словами, що говорять нам про світле майбутнє, про усміхнену долю?? Та насправді вже не про те йде мова! Актуальнішим є те, як ми розуміємо все, що відбувається навколо нас! Просто починається все з елементарного! Врешті-решт, ми повинні залишатися тими, ким ми є! Чому після оголошення універсалів 1917р.  все той же народ(український) співав на честь свята слова П.Чубинського, а ми так перебираємо і висловлюємо своє: «Фє!!!». Чи, може, нам і далі дивитися на інших? Може, співати у гімні: «Славься, Отечество наше свободное – Братских народов союз вековой…» Ці слова вам подобаються більше?? Але… В своїй хаті, своя й правда!
Невже виявляється, що свобода і незалежність, до якої прагнули наші попередники, та, про яку мріяв Шевченко, яку намагався збудувати Грушевський, дісталася нам, «пєрєборчівим продвінутим лічностям». Та чим ми заслужили нашу незалежність??? Словами: «"не Шо, а Що" у нас то за гімн? От у Росії…» (Насправді нічого не маю проти російського гімну, приводжу реальні приклади). Своїми тенденціями сучасний українець просто плює на власну історію, плює на тих, хто безпосередньо брав участь в боротьбі за збереження української свідомості! Досить! Досить зневажати себе, своїх нащадків! Досить скаржитися на владу, бо влада – це обличчя народу! В нашому уряді такі ж українці, якими є ми! Потрібно нарешті показати і наш характер, характер українства! Потрібно нарешті подивитися на ту склянку в рекламі і побачити її наполовину наповненою, а не наполовину порожньою! Відповідно і Україну –  ЩЕ живою після всіх випробувань долі!
ВОНА ЩЕ НЕ ВМЕРЛА! Та не тому, що вона помирає, а тому, що ВИТРИМАЛА! Тому що «наша слава не вмре, не загине»! Збережімо ж її, бо лише від нас залежить життя наших нащадків! І наші діти будуть жити в тій Україні, яку ми збудуємо! Дякую.